Виховна година. Голодомор

Єдиний урок до дня пам'яті жертв Голодомору

”Україна пам’ятає!"

( Голодомор 1932-1933 рік )

 Мета: ознайомити учнів з жахливими фактами геноциду  влади проти українського народу, викликаючи жаль, співчуття до людей, постраждалих від голодомору в тридцяті роки. Виховувати почуття поваги до людей, що перенесли тяжкі дні разом з багатостраждальною Україною.

  Оформлення: на столі, застеленому скатертиною, букет із пшеничного (житнього) колосся,  перев`язаний чорною стрічкою, хлібина, засвічена свічка, малюнки дітей.

Хід  уроку:

Ф. Пісня «Свічка» Оксани Білозір

Учитель

- Сьогодні у нас незвичайний урок. Урок пам'яті. Цей урок проведуть сьогодні у всіх школах нашої держави. Я прошу вас задуматися, що відбулося в Україні багато років тому, і що витерпів український народ поки здобував незалежність.

Кожен рік у світі трапляється  багато трагедій, страшних трагедій: були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей. Коли люди гинуть від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану - це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворога, - це друге. Але коли люди гинуть від голоду - це зовсім інше.

1.     Учень

Із чорної далини чутно голоси очевидців про страшну трагедію українського народу. Та в цих голосах немає крику, немає розпачливої жалоби - є тихе, скорботне висповідання баченого, пережитого. Слова німіють - нема вже душевних сил для виплакування цього горя. Це горе - за межами болю.

2. Учень.

Щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.

(Учні читають свідчення очевидців).

3. Учень.

«У 1933 році померла моя сестричка…, їй було лише три роки. Вона не кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти…»

Микола Піскун, 1926 р. н., смт.Сиваське, Херсонська область.

4. Учень.

«Когда мне было 12 лет, осудили за колоски меня маленького на 5 лет к тяжелым работам. Мама пухла вместе с сестрой и умерла на моих глазах. Одно спасенье: мыши наносили в норки запасы, землей обворачивали их в круглих кучках, а мы уже ее раздалбывали зимой и забирали эти запасы».

Петро Оливка, 1921 р.н., смт. Петропавлівка, Дніпропетровська область.

5. Учень.

«Голод почався ще у 1932 р. Врожай був непоганий, але увесь хліб намолочений забрали під мітлу… В поле нікому було виходити, люди мерли, як мухи… за день вмирало до 20 душ. Не було кому ховати».

Іван Приступній, 1916 р.н. с.Єгорівка, Одеська область.

6. Учень.

«А мені згадався 1933-й… ”То ж таки був геноцид! Пів – Сухої виморено голодом за одну весну. Сім'я Булата – коваля, де діти старші поїли менших… А ті мої товариші-однокласники Киселі, що незрівнянні успіхи виявили в математиці, - сьогодні в школі були, а на завтра вже не прийшли: померли обоє. А біофабрика окороки відправляє на експорт… Ні, то  довічний Сталінів гріх, злочин, якому ніколи не буде виправдання…»

Письменник Олесь Гончар, 1918 р.н., щоденники, запис від 23.08.1980р.

Учитель.

- Україна завжди була багата на родючу землю і на хліб. Ще нашу країну називали «житницею Європи». Хіба можна уявити, що народ-хлібороб помирає на чорноземах від голоду? Хіба можна уявити, щоб людина збирала врожай, радувалась, що зможе прокормити свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини? У ті часи жертвами стали не окремі люди, винищувалися цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше - помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Не дожили до першого дзвоника.

Ми не повинні забувати багатостраждальну історію свого народу. І на цей урок ми запалили свічку для того, щоб згадати загиблих і запам`ятати те зло, яке скоїли люди.

7. Учень.

Ми хлібом - сіллю друзів зустрічали,

Хай буде більше в світі нас, братів!

Хай в кожній хаті пахне короваєм,

Щоб люд ніколи хліба не просив.

8. Учень.

Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум`яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він - скарб найбільший на землі.

9. Учень.

- Хліб... Початком хліба є маленька зернина. Зернятко хліба нагадує дитину в пелюшках. Дитина - це іскра життя, початок життя кожного народу. Так і зернятко починає колос, безмежний хлібний лан. Здавна хлібові надавали круглої форми, бо він був схожий на сонце.

1. Учень.

-     Якщо в домі пахне хлібом - тут злагода і щастя.

2. Учень.

- Якщо в державі колосяться хлібні поля - тут мир і достаток. Хліб - це честь. Хліб - це рука допомоги. Хліб - сила, могутність держави. Хліб - це святиня.

3. Учень.

Хліб супроводжує найважливіші події в житті людини:

- при народженні дитини несуть хліб (на здоров`я);

- колись коли дитина йшла на навчання до дяка, батько ніс пучок різок, горщик каші та хлібину - на розум, на силу та здоров`я.

- на весіллі молодих зустрічають хлібом і сіллю;

- на місці,  де мали будувати хату, сіяли пшеницю. Якщо добре сходила - значить добре було місце;

- у нову хату входили тільки з паляницею (на достаток)

- добра господиня та, яка вдало пече хліб;

- Різдво -з кутею,  Великдень -з паскою.

- дорогих гостей завжди зустрічали хлібом і сіллю.

4. Учень.

- Але не завжди люди мали вдосталь хліба. Не раз в Україні вершив свою чорну справу лютий голод, коли сім`я не мала чого їсти, не було ні крихти хліба, ні картоплини чи бурячка, ні морквинки, ні зернинки. Та навіть лободу на городах було всю з`їдено.

5. Учень.

В народі кажуть як буде хліб, то буде й пісня.

6. Учень.

- Затихла в Україні ніжна і чарівна пісня, перестав лунати дитячий сміх, навіть посмішка зникла з людського обличчя.

Чорний 1932-1933 рік. Цілими сім`ями, цілими селами вимирали люди страшною, лютою і повільною смертю - від голоду. Це була людська трагедія. Її назвали Голодомор. Це був надійний спосіб без війни, без вини знищити український народ.

7. Учень.

Складовими політики Голодомору  були:

-     Насильне вилучення всіх продовольчих припасів

8. Учень.

Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;

9. Учень.

Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;

1. Учень.

Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;

2. Учень.

Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.

3. Учень.

Листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто – «чорних дощок». Занесення на «чорні дошки» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на «чорну дошку» було занесено до третини сіл України;

4. Учень.

Січень 1933 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними законами для блокування виїзду селян ”за хлібом” в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.

5. Учень.

У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

Учитель.

  - 1932-1933 роки… В Україні - штучно створений голод, під час якого померли мільйони українців. Голодомор. Відтепер це наша пам'ять, пам'ять наших родин.

Україна пам’ятає!   Світ визнає!

Ф. К/ф «Голодомор»

6. Учень.

Як підрахували історики, у той час в Україні щодня помирало понад 25 тисяч людей. Найбільше постраждали від Голодомору Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська області. Смертність населення у 1932-33 рр. тут перевищувала середній рівень попередніх років у 8-9 і більше разів. У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів, на Донбасі - у 3-4 рази.

7. Учень.

Влада намагалась усіма засобами приховати свій злочин. Вона заборонила реєструвати смертність від голоду та приховувала Голодомор від світової громадськості. Але, попри страх перед владою, люди таємно робили фотографії, збирали свідчення. Ось як описував у травні 1933 році події в Україні консул Італії:

8. Учень.

«Немає жодного сумніву в тому, що цей голод штучний і спеціально створений ... Вирішено ліквідувати українську проблему протягом кількох місяців, ціною смерті мільйонів осіб. Це велике нещастя, яке скошує мільйони людей і винищує дитинство цілого народу ...

... Уранці 21-го на базарі мертвих складали на купи в лахмітті і людських екскрементах уздовж огорожі біля річки. Спочатку там було ЗО трупів. Уранці 23-го їх було вже 51. Дитина смоктала груди мертвої матері із обличчям сірого кольору».

9. Учень.

Вам стане соромно колись за те,

Та я вже цього не побачу.

... А житечко моє - таке густе,

...А мамина рука - іще гаряча

Я ще не вмер...

Ще промінь в очі грає

В четвер мені пішов десятий рік,

Хіба в такому віці умирають?!

1.     Учень.

Скорботна мати ішла поволі,

Туди, де зріло колосся в полі

Несла на грудях дитя, мов птаху,

Не стало сили, лягла край шляху.

Мов стебла, руки син простягає,

І хліба в мами усе благає,

Але благання свого пташати

Уже не чує стражденна мати -

Загасла тихо біля дитяти.

Проснися, нене, проснися,нене,

Дозріло жито твоє зелене!

2. Учень.

- Селяни вимушені були голодувати, ходили збирали гриби, ягоди, їли траву - варили її пекли з неї коржі. Люди їли товчену кору дерев, солому, щурів, котів , собак, потім перейшли на слимаків, жаб, кропиву І вмирали від тяжких шлункових захворювань - люди пухли від голоду та помирали. Гинув скот. Люди закопували його, а вночі розкопували та їли те м`ясо.

Учитель.

 - Правду про ті страшні роки ми повинні знати і пам`ятати. Пам`яті мільйонів українських селян, які загинули смертю голодомору присвячується ця хвилина мовчання.

Учитель звертає увагу на запалену свічку

 - Хай світло оцієї свічки буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас.

3.Учень.

Їж, сину, хліб та пам`ятай, що в ньому

Саме життя закладено людей.

І сонце українське, й звуки грому,

Мозольний труд і посмішка очей.

4. Учень.

Їж, доню, хліб і не кидай додолу,

А підніми, коли не там лежить.

А як сідаєш, сину, мій до столу,

То пам`ятай, що хліб - це означає  жить.

5. Учень.

28 листопада 2006 р. Верховна Рада України за ініціативою Президента України Віктора Ющенка прийняла Закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом Українського народу.

Учитель.

А в суботу, 28 листопада, коли на вулицях стемніє, запаліть свічку і поставьте її на підвіконня так, щоб було видно знадвору.

Цих вогників має бути якнайбільше. Ці вогники символізуватимуть нашу скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників, серед яких були такі ж діти, як ви. Ці вогники зігріють душі загиблих.

Це - знак нашої пам'яті.

Це - світло очищення задля нашого майбутнього.

І це світло донесете саме ви.

Ф.  Пісня «Молитва за Україну».